... А через восемь лет после смерти Д.  Вишневецкого , в 1571 г. когда Крымский хан, воспользовавшись отвлечением русских войск на войну с Ливонией и Речью Посполитой напал на Московию и сожег ее столицу. А московского царь Ивана IV,  устрашенный вторжением крымских войск бежал в страхе в Рязань, чтобы оттуда через Вологду покинуть Московское царство на корабле, немного пройдя в себя, в своем обычном лицемерии, перекладывая вину за войну на три фронта с Ливония, Речью Посполитой и Крымским ханством, оправдывался перед современниками такими словами "Москву уже сожгли, а меня не извещали десять дней. Ведь это изменна немалая".
     И надо отметить, что не последнюю роль в этой русской катастрофе сыграло то, что украинские казаки уже не были форпостом Московского государства, а на Хортице не было сильного военного отряда, который бы мог ударить войскам Крымского хана в спину и тем самым путь на Москву с юга был открыт.

     В Вишнивце, живописном поселке, который раскинулся на обоих берегах спокойной реки Горынь, недалеко от ее истока, жизнь, как и надлежит глухой провинции, такая же спокойная и монотонная в своем однообразии. Здесь уже давно ничего не происходит, что бы выходило за обычные рамки, а вишневчане при отсутствии другой работы по большей части заняты хозяйством и работой на приусадебных участках.
     В отличие от сегодняшнего дня, более давние времена в жизни этого городка были часто насыщены событиями и известными не- ординарными историческими фигурами. А замок князей Вишневецких, впоследствии перестроенный во дворец, который и до сих пор возвышается на пригорке над долиной реки, Вознесенская церковь у замка и беседка, от которой до наших дней осталась только одна скамейка — являются немыми свидетелями многих важных событий прошедших веков. Многие вишневчане неплохо знакомы с историей своего края. Трудно найти в Вишневце человека, от школьника до пожилого пенсионера, который бы не гордился тем, что именно в их городке родился и жил легендарный основатель Запорожской Сечи Дмитрий Вишневецкий (Байда), потомок волынских князей Гедиминовичей. Кстати, фамилия Байда (хотя, произносится оно здесь с ударением на последнем слоге) и сейчас иногда встречается в этой местности.

     Зупинимось тепер на обставинах смерті Дмитра Вишневецького. Сучасник українського князя польський хроніст Мартин Бєльський описує її так: «Вишневецький і Пясецький були скинуті з башти на гаки, вмуровані в стіни біля морської затоки по дорозі з Константинополя в Галату. Пясецький помер негайно, а Вишневецький зачепившись ребром за гак, жив у такому положенні три дні, поки турки не вбили його з луків за те, що лаяв їхню віру». Багато істориків, зокрема Микола Костомаров та Дмитро Яворницький, погоджуються з версією Мартина Бєльського і вважають, що розповідь про загибель Вишневенького лягла в основу славетної народної української пісні про «Байду-козака».
     Однак цю версію розвитку подій відкидали деякі радянські вчені, котрі спробували спростувати вже усталену думку майже всіх істориків про тотожність легендарного Байди з князем Вишневецьким.

     З поміж багатьох козацьких ватажків раннього періоду козацької історії чи не найбільшою славою вкрив себе князь Дмитро Вишневецький, що походив з роду князів Гедиміновичів і який на початку 1550-х років заснував замок на ос трові Мала Хортиця, згуртував навколо нього козаків і цим поклав початок Запорозької Січі. Саме тому його вважають першим козацьким гетьманом.
     Ім’я Дмитра Вишневецького, князя із литовської родини, нащадка Гедиміна, васала литовсько-польського короля, хоча й православного за своїм віросповіданням, володаря величезних маєтків на Кременеччині, — вперше згадується в документах 1545 року під час ревізії Кременецького замку. У цей час королівський комісар Лев Патій проводив люстрацію (ревізію) Волинського воєводства. Документи свідчать про те, що князь Дмитро Іванович Вишневецький особисто прибув до міста Кременець, де перебував королівський комісар, і показав, що у Кременецькому повіті він володіє помістями Кушнин, Підгайці, Окнин, Гараж, Камарин, Крутнів і Лопушне. Князь був одним з чотирьох синів Івана Михайловича Вишневецького від його першої дружини Анастасії Семенівни з родини Олізарів.

     Историки всегда спорили, кем же был Дмитрий Вишневецкий? То ли литовским и московским кондотьером (наемником) и искателем приключений, как считал известный французский исследователь Шанталь Лемерсье-Кельеже, то ли защитником Украины от врагов? Бесспорно, он был все-таки настоящим патриотом своей земли, защитником православной веры, не предал ее даже под страшными пытками.

     Князь Дмитрий Иванович Вишневецкий (по прозвищу Байда), первый гетман Украины и основатель Запорожской Сечи (как считают некоторые историки) – пожалуй, самая известная личность, имеющая отношение к нашей фамилии.

     «Пісня про Байду» співається між українцями Боснії, Воєводини і Хорватії ще і сьогодні, на початку 21-го століття. І сьогодні вона відображає наше бажання бути вільними від різних новітніх «турків» і «татар», що ще все загрожують нашій молодій державі. Вона відображає і більш специфічне бажання українців Боснії, Сербії і Хорватії не розчинитиса у чужомовному морі, залишитися тими ким вони є, не відріктися своєї ідентичности задля привілеїв або «легшого життя» в чужому оточенні.