Первая Конституция Украини гетмана Пилипа Орлика. Преамбула (на рус. и укр. языках)
Первая Конституция Украини гетмана Пилипа Орлика (1710 г.) Пакты и Конституция прав и вольностей Войська Запорожского Преамбула (перевод с украинского http://bayda-site.ucoz.ru)
Во имя Отца, и Сына, и Святого Духа, Бога, славимого в Троице. Да будет на вечную память и славу Запорожского войска и всего народа малороссийского.
Удивительный и неисповедимый в делах своих Бог, милостивый и терпеливый, праведный в наказаниях как всегда от начала видимого мира сего, возвышает на праведном мериле своего правосудия одни государства, а другие за грехи и беззакония смиряет, одни - закабаляет, другие - освобождает, одни - возносит, другие - низвергает вниз. Так и народ боевой древний козацкий, который раньше назывался козарским, сначала был вознесен бессмертной славой, обширными владениями и рыцарскими доблестями, которыми не только окружающим народам, но и самой Восточной державе был страшен на море и на земле, и настолько далеко [распространялся этот страх], что царь восточный, желая его навеки примирить, соединил брачным союзом сына своего с дочерью когана, то есть князя козарского. Затем славный в небесах, тот же праведный судья Бог за приумноженную ложь и беззакония, наказав многими бедами тот козацкий народ, снизил, смирил и едва не вечной разрухой сбросил вниз, наконец военным оружием Польской державе отдал через Болеслава Храброго и Стефана Батория, королей польских . И хотя непостижимый и постоянный в правосудии своем Бог, наказывая, наказал родных наших предков неисчислимыми тяготами, однако не до конца гневаясь и не враждуя до скончания веков, а желая вывести упомянутый козацкий народ к изначальной свободе из обременительного в то время польского владычества, выдвинул ревностного защитника святого православия, древних прав и вольностей военных Отчизны, самоотверженного гетмана, славной памяти Богдана Хмельницкого, который при всесильной Божией помощи, при несокрушимом содействии светлейшего короля его милости, шведского, бессмертной и вечно достойной памяти Карла Десятого и при полной поддержке оружия Крымского государства и Запорожского войска, а при своем доброразумном промысле, освободив трудами и отвагой из польского подданства Запорожское войско и порабощенный и утесненный малороссийский народ подался с ним добровольно под самодержавную руку великих государей, царей и великих князей, повелителей российских, надеясь, что Московское государство, как с нами единоверное, сдержит обязательства свои в договорах и статьях, отраженные и присягой утвержденные и вечно сохранит Запорожское войско и свободный народ малороссийский нерушимо в правах и свободах под своей обороной. Но после смерти того, славной памяти, гетмана Богдана Хмельницкого, когда та Московская держава многочисленными надуманными способами пыталась урезать и до основания разрушить воинские права и свободы, которые сама же подтвердила, и на народ свободный козацкий, которого она никогда не завоевывала, наложить невольничье ярмо, тогда, сколько Запорожское войско в том терпело, столько вынуждено было кровью и отвагой защищать целостность своих прав и свобод,, и к такой защите сам Бог помститель склонял. Наконец, когда уже сейчас, при гетмане, славной памяти покойного, светлейшего Иоанна Мазепы, упомянутая Московская держава, желая довести свои злые намерения до завершения и отвечая злом на добро, вместо благодарности и уважения за многолетнюю верную службу и за гонения на них до полного уничтожения, расходы и потери, за бесчисленные отваги и военную кровавую работу хотело непременно превратить казаков в регулярное войско, города отобрать, прав и свобод лишить, Запорожское низовое войско искоренить и имя его навеки стереть [из памяти], чему явные были и до сего времени знаки, улики и действия. Тогда вышеупомянутый, славной памяти светлейший гетман Иоанн Мазепа, поставив целью и желанием целостность Отчизны, прав и свобод военных, и желая искренним желанием видеть в дни гетманского владения и оставить цветущей и наполненной ту же Родину, милую мать нашу, и Войско Запорожское городовое и низовое, после смерти своей для вечной памяти имени своего не только в неурезанных, но и в расширенных и умноженных свободах, отдался под несокрушимую защиту светлейшего короля его милости, шведского Карла Двенадцатого, который по особенной воле всемогущего Бога вступил на Украину со своими войсками, тем следуя и наследуя предшественника своего, славной памяти победоносного гетмана Богдана Хмельницкого, который с наисветлейшим шведским королем, его королевского величества одноименным дедом Каролем [Карлом] Десятым, соглашаясь единомыслием и намерениями военными на освобождение Отчизны своей от польского тогдашнего подданства, не меньшую имел помощь в своих замыслах, стремясь разорвать польские путы. И хотя неисповедимы пути Божьи, такие благие намерения покойного, по причине отсутствия военной удачи, не только не осуществились, но и самого здесь, в Бендерах, прикрыли смертным декретом [покровом?], однако осиротевшее после смерти своего самого лучшего военоначальника Запорожское войско, не оставляя стремлений к желанной себе свободе и возлагая надежду на Божью помощь в поддержке светлейшего короля, его милости, шведского, и в праведном нашем деле, которая имела обыкновение торжествовать, постановило укрепить ее и для лучших военных порядков [устройства] и исполнения, на совместный совет генеральной старшины, следуя и соглашаясь в том с волей светлейшего защитника нашего королевского величества шведского, выбрать себе нового гетмана, для избрание которого назначить срок, как и должное тому выборному акту место под Бендером, соединилось на общую Раду [Совет] с руководителем своим господином Константином Гордиенко, кошевым атаманом. Тогда все сообща с генеральной старшиной и послами от войска Запорожского и Низового, что остается у Днепра, собравшись, по давним обычаям и военным правами, выбрали себе свободными голосами единогласно гетманом его милость господина Филиппа Орлика, достойного той гетманской чести, в это трудное время способного то гетманское правительство двигать, управлять и при Божией помощи и при протекции августейшей королевского величества шведского заботиться и советовать в интересах Отчизны малороссийской. А поскольку прежние гетманы запорожского войска, оставаясь под московскими самодержцами, осмеливались присваивать себе сверх сообразности и прав самодержавную власть, которой много навредили давним порядкам, правам и вольностям военным не без всенародного обременения, поэтому мы, генеральная старшина здесь присутствующая, и мы, атаман кошевой с Запорожским войском, предотвращая в дальнейшем такое самоуправство в наиболее для этого дела подходящее время, когда Запорожское войско получило протекцию августейшего королевского величества шведского и теперь ее крепко и нерушимо держится не для чего другого, только для исправления и подъема попранных своих прав и свобод военных, договорились и решили с ясновельможным его милостью паном Филиппом Орликом, новоизбранным гетманом, чтобы не только он сам [его вельможность] при счастливом своем гетманском владении, незыблемо соблюдал все здесь написанные пункты, договора и постановления, им засвидетельствованные, а также, чтобы они были соблюдены и сохранены непременно и при других, которые будут потом, гетманах. Они включают в себя следующее.
Поскольку между тремя богословскими добродетелями первая это - вера, поэтому в первом этом пункте следует начать со святой православной веры восточного исповедания, которой победоносный козацкий народ был просвещен в столице апостольской константинопольской еще во времена козарских каганов, так и теперь, продолжаясь в ней нерушимо, не колебался никогда никаким иноверием. И не секрет это, что славной памяти гетман Богдан Хмельницкий с Запорожским войском ни за что другое, а только за военные права и свободы поднялся и начал праведную войну против Речи Посполитой польской, а в первую очередь за святую православную веру, которая всяческими притеснениями была принуждена польской властью к унии с римским костелом, и ни для чего другого добровольно подался с тем Запорожским войском и народом малороссийским под протекцию Московского государства, а только ради православного одноверия. Из-за этого теперешний новоизбранный гетман, когда Господь Бог крепкий и сильный в боях, поможет счастливым оружием светлейшему королю его милости, шведскому освободить Отчизну нашу Малую Россию от невольничьего московского ярма, должен будет в первую очередь заботиться и крепко стоять, чтобы ни одно иноверие в Малую Россию, Отчизну нашу, не было введено, а когда где-то, тайно или явно может так случиться, тогда властью своей должен его искоренять, не допускать проповеди и расширения его [иноверия]. иноверцам проживания на Украине, а больше лиховерия жидовского, не давать разрешения и к тому прилагать все силы, чтобы была утверждена вечно единая вера православная восточного исповедания под послушеством святейшего апостольского престола константинопольского с приумножением славы Божьей, святых церквей, а с обучением в вольных науках малороссийских сыновей ширилась и, как лилия среди терна, процветала среди окружающих государств иной веры . А для большего уважения изначального в Малой России митрополичьего престола киевского и для лучшего управления духовными делами, должен тот же ясновельможный гетман после освобождения им Отчизны от московского ига установить в апостольской константинопольской столице первоначальную власть экзарха, чтобы от этого обновилось представление и сыновье послушание упомянутому апостольскому константинопольскому трону, от которого евангельской проповедью должна быть просвещена и укреплена в святой католической (?) вере...
Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.) Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького
В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, славленого в Тройці. Нехай станеться на вікопомну пам'ять та славу Запорозького війська і всього народу малоросійського.
Дивний і невгадний у долях своїх Бог, милосердний і довготерпеливий, праведний у покарах як завжди від початку видимого сього світу, вивищує на праведнім мірилі свого правосуддя одні держави, а інші за гріхи та беззаконня смиряє; одні уярмлює, інші звільняє; одні підносить, інші скидає долі. Так і народ бойовий стародавній козацький, який раніше називався козарський, спершу був піднесений безсмертною славою, просторим володінням та рицарськими відвагами, якими не тільки довколишнім народам, а й самій Східній державі був страшний на морі й на землі, і то так далеко, що цісар східний, бажаючи його собі довічно примирити, з'єднував подружнім союзом синові своєму каганову дочку, тобто, князя козарського. Потім, славлений у вишніх, той таки праведний суддя Бог через примножені неправди й беззаконня, покаравши численними карами той козацький народ, знизив, змирив і ледве не вічною руїною скинув долі, нарешті військовою зброєю Польській державі піддав через Болеслава Хороброго та Стефана Баторія, королів польських. І хоч недовідомий і постійний у правосудді своїм Бог, караючи, покарав рідних наших предків незчисленними тягарями, однак, не до кінця прогнівляючись і довіку не ворогуючи, а бажаючи вивести згаданий козацький народ до першопочаткової волі із підтяжного на той час польського панування, висунув ревного оборонця святого православ'я, стародавніх прав та вольностей військових Вітчизни, подвижного гетьмана, славної пам'яті Богдана Хмельницького, котрий при всесильній Божій допомозі, при незламному сприянні найяснішого короля його милості, шведського , безсмертної та вічно достойної пам'яті Карла Десятого і при повній підтримці зброї Кримської держави та Запорозького війська, а при своєму добророзумному промислі, визволивши працями та відвагами з польського підданства Запорозьке військо та уярмлений і утиснений малоросійський народ, піддався з ним добровільно під самодержавну руку великих государів, царів та великих князів, повелителів росйських, сподіваючись, що Московська держава, як з нами єдиновірна, дотримає обов'язків своїх у договорах та статтях, відбитих та присягою стверджених і вічно збереже Запорозьке військо та вільний народ малоросійський непорушно при правах та вольностях під своєю обороною. Але після смерті того, славної пам'яті, гетьмана Богдана Хмельницького, коли та Московська держава численними винайденими способами намагалася надвередити і до решти зруйнувати військові права та вольності, які сама ж потвердила, і на народ вільний козацький, якого вона ніколи не завойовувала, накласти невільниче ярмо, тоді, скільки Запорозьке військо в тому терпіло, стільки вимушене було кров'ю та відвагою боронити цілість своїх прав та вольностей, і до такої оборони сам Бог помститель нахиляв. Напослідок, коли вже оце тепер, за гетьмана, славної пам'яті небіжчика, ясновельможного Іоанна Мазепи, згадана Московська держава, бажаючи довести свій лихий намір до завершення і віддаючи злом на добро, замість удячності й уваги за такі численні вірні служби і за гоніння на них до останнього знищення, кошти і утрати, за незчисленні відваги та воєнну криваву працю хотіло неодмінно перетворити козаків у регулярне військо, міста забрати в свою область, права і вольності поламати, Запорозьке низове військо викоренити і ймення його навіки згладити, чого явні були і під сей час знаки, докази й початки. Тоді вище згаданий, славної пам'яті ясновельможний гетьман Іоанн Мазепа, поставивши правдою та ревністю цілість Вітчизни, прав та вольностей військових, а бажаючи щирим жаданням бачити у дні свого гетьманського володіння і залишити квітнучою і наповненою ту ж таки Вітчизну, милу матір нашу, та військо Запорозьке городове й низове, після смерті своєї для вікопомної пам'яті імені свого не лише в непорушних, але і в розширених і розмножених вольностях, віддався у незламну оборону найяснішого короля, його милості, шведського Карла Дванадцятого, який за особливим промислом усемогутнього Бога вступив на Україну зі своїми військами, тим послідуючи й наслідуючи попередника свого, славної пам'яті звитяжного гетьмана Богдана Хмельницького, який із найяснішим шведським королем, його королівської величності однойменним дідом Каролем Десятим, погоджуючись однодумністю та промислами військовими на звільнення Вітчизни своєї від польського тодішнього підданства, не меншу мав поміч у своїх замислах, прагнучи розірвати польські сили . І хоч недовідомі долі Божі такі ревні наміри небіжчикові, за приводом звісної відміни воєнної фортуни , не лише не здійснили, але й самого тут, у Бендері, прикрили смертельним декретом, однак осиротіле після смерті свого найпершого рейментаря Запорозьке військо, не покидаючи прагнути бажаної собі свободи і покладаючи надію на Божу поміч у протекції найяснішого короля, його милості, шведського, і в праведній нашій справі, яка мала звичай тріумфувати, постановило на підпертя її і для ліпших військових порядків та проводу, на спільну раду генеральної старшини, наслідуючи й погоджуючись у тому з волею найяснішого протектора нашого, королівської величності шведської, вибрати собі нового гетьмана, на обрання якого призначити термін, як і належне тому елекційному актові місце під Бендером, з'єдналося на загальну Раду з керівником своїм паном Костянтином Гордієнком, кошовим отаманом. Тоді всі загалом із генеральною старшиною та послами від війська Запорозького та Низового, що лишається біля Дніпра, знісшись, за давніми звичаями та за військовими правами, вибрали собі вільними голосами одноголосне гетьманом його милість пана Пилипа Орлика, достойного тієї гетьманської честі, під сей важкий час спроможного той гетьманський уряд двигати, управляти і при Божій помочі і при протекції найяснішої королівської величності шведської дбати і радити в інтересах Вітчизни малоросійської. А оскільки колишні гетьмани Запорозького війська, лишаючись під московськими самодержцями, осмілювалися присвоювати собі над слушність і право самодержавну владу, якою були значно надвередили давні порядки, права та вольності військові не без всенародного утяження, отож ми, генеральна старшина тут присутня, і ми, отаман кошовий із Запорозьким військом, запобігаючи надалі такому безправству найбільше під сей для того діла вигідний час, коли Запорозьке військо вдалося під протекцію найяснішої королівської величності шведської і тепер її кріпко й непорушне тримається не для чого іншого, тільки для поправи й підняття впалих своїх прав та вольностей військових, домовилися і постановили з ясновельможним його милістю паном Пилипом Орликом, нововибраним гетьманом, аби не тільки його вельможність при щасливому своєму гетьманському володінні, непорушне дотримував усіх тих, що тут ідуть написані, пунктів, договорів та постанов, собою попрясяжених, а також, щоб вони були дотримані і збережені неодмінно і за інших, що будуть потім, гетьманів. Вони мають у собі таке.
Оскільки між трьома богословськими добродійностями перша е віра, тож у першому сьому пункті належить почати діло про святу православну віру східного сповідання, якою раз звитяжний козацький народ був просвічений у столиці апостольській константинопольській ще за володіння козарських каганів, так і тепер, триваючи в ній непорушне, не хитався ніколи жодним іновір'ям . І не таємниця се, що славної пам'яті гетьман Богдан Хмельницький із Запорозьким військом ні на що інше, а тільки за військові права й вольності піднявся і почав праведну війну супроти Річі Посполитої польської, а в першу чергу за святу православну віру, яка всілякими утяженнями була присилувана від польської влади до унії з римським костелом, і ні для чого іншого добровільно піддався із тим Запорозьким військом та народом малоросійським у протекцію Московської держави, а тільки задля православної одновірності. Через се теперішній нововибраний гетьман, коли Господь Бог, кріпкий та сильний у бранях, пособить щасливою зброєю найяснішому королеві, його милості, шведському звільнити Вітчизну нашу Малу Росію від невільничого московського ярма, має й повинен буде у першу чергу дбати та міцно поставати, аби жодне іншовір'я до Малої Росії, Вітчизни нашої, не було запроваджено, а коли десь, чи таємно, а чи явно могло виявитися, тоді владою своєю має його викорінювати, не допускатиме проповідуватися і розширюватися йому, іншовірцям співжиття на Україні, а найбільше лиховірності жидівській, не давати дозволу і на те класти все дбання, щоб була утверджена вічно єдина віра православна східного сповідання під послушенством святійшого апостольського трону константи нопольського з примноженням хвали Божої, святих церков, а із навчанням у вільних науках малоросійських синів розширялася і, наче крин у терні, процвітала поміж навколишніх іншовірних держав. А для більшої поваги першоначального в Малій Росії митрополичого престолу київського і для кращого управління духовних справ, має той таки ясновельможий гетьман після звільнення ним Вітчизни від московського іга справити в апостольській константинопольській столиці первісну екзаршу владу , щоб через те поновилися подання і синівське послушенство згаданому апостольському константинопольському трону, від якого євангельською проповіддю має бути просвічена і зміцнена у святій католицькій вірі.
