Байда Воскресенье, 19.11.2017, 03:15
Приветствую Вас Гость | RSS
Меню сайта

Категории каталога
История [5]
Генеалогия [0]
Фамилия [1]
Интересное [0]
Мой край [0]

Наш опрос
Оцените сайт

Всего ответов: 1566

Главная » Файлы » История

КОЗАЦЬКА ЕЛIТА ГЕТЬМАНЩИНИ
[ ] 24.04.2009, 21:27
ЗМІСТ
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
Розділ 1. Джерела, історіографія та методологія дослідження персонального складу
козацької старшини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
1.1. Джерельна база . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
1.2. Історіографія проблеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
1.3. Методологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
Розділ 2. Козацька старшина армії Богдана Хмельницького (1648–1657 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64
2.1. Гетьман Богдан Хмельницький і його оточення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64
2.2. Персональний склад старшинського корпусу корінних козацьких полків . . . . . . . . . 76
2.3. Формування старшини полків західної і північнозахідної групи полків . . . . . . . . . . . . 94
2.4. Старшина полків січової орієнтації і впливу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102
2.5. Склад старшини північносхідної групи полків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109
Розділ 3. Українська козацька старшина в умовах початкового етапу громадянської
війни (1658–1663 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118
3.1. Гетьман Іван Виговський, його соратники і противники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118
3.2. Старшина гетьманату Юрію Хмельницькому . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150
Розділ 4. Козацька старшина в умовах розколу Гетьманщини (1663–1676 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . 175
4.1. Старшина гетьманату Павла Тетері . . . . . . . . 175
4.2. Лівобережна старшина під регіментом гетьмана Івана Брюховецького . . . . . . . . . . . . 181
4.3. Петро Дорошенко і доля козацької старшини Правобережжя (1665 р. — кінець ХVII ст.) . . 194
4.4. Гетьман Дем’ян Ігнатович і козацькостаршинські родини . . . . . . . . . . . . 213
Розділ 5. Козацька старшина в умовах суспільно-політичної стабілізації Гетьманщини (1676–1708 рр.) . . . . . . 222
5.1. Старшина гетьманату Івана Самойловича . . . 222
5.2. Мазепа і мазепинці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 241
Розділ 6. Козацько-старшинські роди в умовах ліквідації козацької держави (1708–1782 рр.) . . . . . . . . . . . . 275
6.1. Гетьман Іван Скоропадський і його оточення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 275
6.2. Старшина в умовах посилення імперського тиску в 20ті рр. ХVІІІ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . 291
6.3. Козацька старшина і гетьманування Данила Апостола . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 299
6.4. Українські владні козацькостаршинські родини в 1734–1764 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 312
6.5. Старшина в умовах ліквідації полковосотенного устрою . . . . . . . . . . . . . . . . 328
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 345
Список використаних джерел та літератури . . . . . . . . . . . . . 353

ВСТУП
     Попередні покоління, які заклали основу сьогодення, чиє життя і діяльність становлять суть Історії — є фундаментом кожного hоду, спільним корінням народу. Першим істориком, який підняв українську науку про родоводи до рівня світових генеалогічних зразків, був О.Лазаревський. Його послідовниками — В.Модзалевським, Г.Милорадовичем, В.Антоновичем та іншими — продовжувався процес накопичення генеалогічних знань, але ця робота була перервана подіями 1917–1920 років та встановленням диктатури. Утвердження «диктатури пролетаріату» диктувало необхідність розриву зі «старим світом». Родоводи ж були одним з тих могутніх канатів, які поєднували день вчорашній з днем сьогоднішнім. Тогочасним політикам не було потреби в генеалогії: вона та її дані були для них «ідеологічно ворожими». Тому в радянський час з’являлися лише поодинокі розвідки стосовно родоводів. У суспільній свідомості підтримувалися лише свідчення про трудові династії, та й про останні нам не відомо жодного серйозного дослідження.
     Історики української діаспори, не маючи достатньої кількості джерел, продовжували генеалогічні традиції на сторінках «Українського історика», а у 1963 році утворили Українське генеалогічне і геральдичне товариство.
     Загалом особистостям, як об’єкту української історії, взагалі не поталанило. Починаючи від 1708 р. (анафема Мазепі) прізвища багатьох із них було заборонено згадувати. Друга чверть ХХ століття разом з фізичним знищенням людей знищила людину в історії.
     Склалася ціла історична школа, що добре знала обмежений набірімен, яких дозволялося згадувати у науковій продукції. Декому із «фахівців» і донині вдається видавати «наукові дослідження», у яких днем з вогнем не знайдеш дійових осіб. Активний пошук генетичного коріння народу став нагальним завданням історичної науки лише в умовах незалежної України.
     Серед пріоритетних проблем української історії завжди були дослідження елітарних верств суспільства. У становому суспільстві еліта — це представники різних суспільних верств, які завдяки багатству, здібностям, знанням мають економічну та політичну владу над соціальними інститутами і окремими людьми. Це поняття політикоекономічне. Еліта нації — поняття політикодуховне. Елітою нації є представники різних суспільних верств, які економічно, політично і духовно забезпечують інтереси функціонування нації. Серед них в українській історії визначне місце займали шляхта і козацтво.
     У різні історичні епохи першочергову роль відіграють різнітипи еліт. Під час війни — це військова еліта, в умовах НТП — наукова, в несвітських державних утвореннях — церковна і т. д.
     У ХVII–ХVIII ст. в умовах мілітарної держави і оточення в українській еліті першочергове значення мала козацька старшина, і тому, лише розв’язавши всі проблеми, пов’язані з персональним складом української козацької старшини, спеціальні історичні дисципліни зможуть виразно вплинути на якість, зміст і спрямування розробок з історії Гетьманщини.
     На сучасному етапі визріла необхідність проаналізувати надбання попередніх історіографічних періодів розвитку персонального складу старшини, а це вимагає спеціального дослідження, яке б дало глибокий аналіз досягнень, намітило б пріоритетні проблеми і напрями досліджень.
     Об’єктом дослідження є генеральна, полкова та сотенна старшина козацьких полків Гетьманщини. З комплексу проблем історії української козацької старшини нами виділено її персональний склад.
     Мета дослідження полягає у з’ясуванні персонального складу урядової старшини Гетьманщини (шляхом складення реєстрів), виявленні основних козацькостаршинських родин для з’ясування їх впливу на перебіг основних подій в Україні XVII–XVIII ст.
     Мета, об’єкт і предмет дослідження визначили основні завдання: – з’ясувати основні етапи, напрями і ступінь наукової розробки досліджуваної теми;
– систематизувати і охарактеризувати стан джерельної бази;
– визначити методологічні засади, доповнити методику історикогенеалогічних досліджень;
– уточнити структуру старшинських урядів та еволюцію їх місця в козацькій ієрархії, здійснити структурні узагальнення;
– виявити і доповнити персональний склад генеральної, полкової старшини, полковників і сотників, зробити попередні розвідки стосовно складу сотенної старшини;
– систематизувати і доповнити родоводи українських гетьманів;
– виявити основні генеалогічні факти провідних козацькостаршинських родин Гетьманщини, які утримували уряди генеральної старшини, полковників, сотників;
– розглянути соціальні (виявити частку родин шляхетського походження в козацькому середовищі), кланові і регіональні (визначити регіональну типологію основних козацькостаршинських угруповань), національні (узагальнити дані національного складу козацької старшини) відмінності, віросповідання козацької старшини;
– дослідити еволюцію суспільної значущості старшинських родин, періоди їх політичного підйому та занепаду;
– через генеалогічні дослідження здійснити географічну локалізацію так званих іменних сотень, міграційних переходів козацької старшини в межах Гетьманщини.
Хронологічні межі дослідження визначаються часом існування Української козацької держави: 1648–1782 рр. Нижня межа дослідження обумовлена початком Національновизвольної війни українського народу середини ХVII ст., тобто часом перетворення старшини в правлячу еліту козацької держави. Верхня грань — ліквідацією полковосотенного устрою і заміною його намісницьким управлінням, тобто часом знищенням козацьких урядів і козацької старшини як суспільновпливової єдності.
Географічні межі дослідження визначаються територією поширення полковосотенного устрою козацької держави в його еволюції в рамках визначених хронологічних меж.

     Далі - скачуй...


Категория: История | Добавил: bayda-site | Автор: Кривошея В.В.
Просмотров: 1940 | Загрузок: 11 | Рейтинг: 4.5/2 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Форма входа
Логин:
Пароль:

Поиск

Рекомендуем


Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Copyright BAYDA-SITE © 2017